Ганна

Ndi khou ḓiimisela u sa sumbedza khavha. Tsha u thoma ndi do ni vhudza uri ndi nga ha mini, nga murahu, kha vhane vha vha na dzangalelo, ndi do ni vhudza tshiṱoho.

Читати вголос страшніше, ніж писати. Зате одразу чути, де в тексті провал.

Zwithu zwiraru zwine zwa vha na dzi bookmark huṅwe fhethu vhukati. Nahone na zwino a thi ḓivhi uri ndi ḓo vhuya khavho naa.

U ṅwala bugu kha siaṱari ḽa vhuḓana zwi amba uri bugu yo vha yo ṱutshelwa henefho. Ndi na vhararu vhavho — nahone vhoṱhe vhararu vho lindela tshifhinga tshavho.

Я не пишу на полях і не загинаю сторінок. Натомість у мене коробка, і кожна закладка звідкись.

Верхнє світло вимикаю. Одна лампа — і кімната стає меншою, а книжка ближчою.

Я підкреслюю олівцем і повертаюся через рік. Найцікавіше — коли не розумієш, чому це підкреслила.

Двадцять хвилин до всього іншого. Читання після роботи майже ніколи не трапляється, а до — трапляється завжди.

Удома я мию посуд, а тут мене ніхто не чіпає. Найкраще читається там, де немає жодної домашньої справи.

Не найкращі в житті, а ті, до яких я вертаюся. Це різні списки, і другий чесніший.