Мирон

Микрофон сайын тані он вермы дзебсьыны: зал асьсӧ ёнмӧдӧ. Олӧмын медводдзаысь кывлі ассьым гӧлӧсӧс паныд стенсянь.

Ме петi сьöд футболкаöн, сы вöсна мый эськö мöд ногöн мöвпыштi паськöм йылысь. Колӧ лоны кыдз позьӧ этшаджык сійӧторйысь, мый торкӧ сцена вылын уджсӧ.

Ме кута сьывны чӧв-лӧньӧн, пӧшти шыпыртчӧмӧн. Гӧлӧсыс — мышца: спектакль бӧрын ёна напрягайтчӧм — медводдза кык сьыланкывсӧ жугӧдӧм.

Менам олӧмын медся кузь кызь минута. Ме найӧс пыр колляла зеркалӧ дорӧ бӧжӧн - мӧд ногӧн кута лӧсьӧдны сійӧторъяссӧ, мый некод оз аддзы.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Дзеркало з лампами потрібне не для краси. Розповідаю, що я роблю в ці двадцять хвилин перед виходом.

Луннас кывзöны ветымын спектакль. Тӧдан, мый найӧс ловзьӧдӧ? Сійӧ абу томлун. Сійӧ лӧнь медводдза сёрникузя.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

Найстрашніша тиша в житті співака — це не зал, а ці три секунди, поки вони переглядаються між собою.

Медшӧр ӧшыбкаыс, кодӧс нуӧдӧны заводитчысьяс, — кутны сійӧс ылӧ «медым сійӧ лоис мичаӧн». Тайӧ лӧсьӧдӧ гӧлӧссӧ тонкӧйӧн, а оз гораа.

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

Медводдза запись, вöчöма кухняын заёмнöй микрофонöн. Оз позь кывзыны, оз позь шыбитны.

Пӧшти уджыс — наушникъяс лэдзӧм да натӧг кывзысьӧм. Сёрнитысьяс ылӧдчӧны этшаджык.

Сто секунд, один дубль, жодного монтажу. Так вона й звучить у кімнаті.

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

Другий варіант, повільніший. Лишаю обидва — хай буде видно, як змінюється те саме.

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

Ме запись нуöда холодильник да öшинь костын. Акустикаыс тані бурджыка, комнатаын дорысь — мягкӧй мебель сёйӧ шысӧ.