Полина

Єдиний чесний ракурс для собаки – з висоти її грудей. Зверху ви знімаєте вихованця, знизу характер.

Ваші плани скасував собака: він ліг першим — отже, найближча година зайнята. Тося виводить мене, а не навпаки: те саме коло по парку, але на захід сонця, а не в телефон. Довіра це коли не виривається з рук, а залишається спокійною. Їй потрібно менше, ніж здається: двір, трава та півгодини поряд.

Я поставила миску на підлогу - а далі вона зробила те, чого її ніхто не вчив. Досі сміюся.

Вона реагує не на музику, а на те, що починаю рухатися. Танцює, власне кажучи, не вона.

Знімати собаку в статиці безглуздо: вони не позують, вони є. Кадр завжди виходить на першому кроці.

Вона взагалі не боїться людей. Боїться пилососа, фена та одного конкретного пакету.

Танцює не під музику, а під те, що я підвелася. Хореограф тут, щиро кажучи, не вона.