Рита

Найважче у цій вправі — дозволити собі поставити. Відро нікуди не подінеться, а руки нарешті відпочивають.

Носити повним не можна довго. Або ставиш, або відливаєш - третього організм не придумав.

Смішний образ і точний: тривога - це коли ти несеш повне відро і боїшся розплескати, хоч ніхто не просив його нести.

Порожній вечір - це не порожнеча, а місце, куди можна щось поставити. Зазвичай, туди встає щось хороше.

І не допишу. Незакінчений список чесніший: у ньому видно, що важливо, а що дописувалося для виду.

Сон, прогулянка та одна людина, якій можна написати у будь-який час. Решта – надбудова.

Врятувало не зусилля, а визнання, що день не вдався. З цього місця він зазвичай і починає вдаватися.

Бо десь прочитала, що всі успішні так роблять. Розповідаю, чим це скінчилося.

Розмовляю з камерою як із людиною навпроти. Інакше виходить лекція, а її ніхто не просив.

Розповім чесно, а не так, як це зазвичай розповідають у розмовах про продуктивність.

Пишу не підсумки дня, а три рядки: що було, що відчуваю, що далі. Більше не потрібне.

Перші тридцять хвилин без екрана. Не заради дисципліни: мозку потрібно прокинутися раніше, ніж щось покладуть.