Ганна

Навмисно не показую обкладинку. Спершу розкажу, про що вона, — а вже потім, кому цікаво, скажу назву.

Читати вголос страшніше, ніж писати. Зате одразу чути, де в тексті провал.

Три штуки із закладками десь посередині. І я досі не знаю, чи повернуся до них.

Закладка на сотій сторінці означає, що книжку кинули саме там. У мене таких три — і всі три чекають свого часу.

Я не пишу на полях і не загинаю сторінок. Натомість у мене коробка, і кожна закладка звідкись.

Верхнє світло вимикаю. Одна лампа — і кімната стає меншою, а книжка ближчою.

Я підкреслюю олівцем і повертаюся через рік. Найцікавіше — коли не розумієш, чому це підкреслила.

Двадцять хвилин до всього іншого. Читання після роботи майже ніколи не трапляється, а до — трапляється завжди.

Удома я мию посуд, а тут мене ніхто не чіпає. Найкраще читається там, де немає жодної домашньої справи.

Не найкращі в житті, а ті, до яких я вертаюся. Це різні списки, і другий чесніший.