Мирон

Itt nem lehet mikrofon mögé bújni: a terem felerősíti magát. Életemben először hallottam a saját hangomat a szemközti fal felől.

Szürke pólóban jöttem ki, mert más ruhára gondoltam volna. A lehető legkevesebb dolognak kell zavarnia a színpadot.

Розспівуюся тихо, майже пошепки. Голос — це м'яз: різко навантажувати його перед виходом означає зіпсувати перші дві пісні.

Найдовші двадцять хвилин у житті. Я їх завжди проводжу спиною до дзеркала — інакше починаю поправляти те, чого ніхто не побачить.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Дзеркало з лампами потрібне не для краси. Розповідаю, що я роблю в ці двадцять хвилин перед виходом.

Naponta ötven előadást hallgatnak meg. Tudod, mi ébreszti fel őket? Nem a hangerő. Hanem a halk első mondat.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

Egy énekes életében a legfélelmetesebb csend nem a közönség csendje, hanem az a három másodperc, amíg egymásra néznek.

A kezdők fő hibája, hogy túl messzire tartják, „hogy szépnek tűnjön”. Ettől a hang vékony lesz, nem pedig hangos.

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

Az első felvétel, a konyhában készült egy kölcsönmikrofonnal. Lehetetlen meghallgatni, lehetetlen kidobni.

Половина роботи — це зняти навушники й послухати без них. Динаміки брешуть менше.

Száz másodperc, egy snitt, vágás nélkül. Így hangzik a teremben.

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

Другий варіант, повільніший. Лишаю обидва — хай буде видно, як змінюється те саме.

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

A hűtőszekrény és az ablak között veszem fel. Itt jobb az akusztika, mint a szobában – a kárpitozott bútorok elnyelik a hangot.