Мирон

Ovdje se ne možete sakriti iza mikrofona: dvorana se sama pojačava. Prvi put u životu čuo sam vlastiti glas s suprotnog zida.

Izašla sam u sivoj majici jer bih o odjeći razmišljala u nečem drugom. Trebalo bi biti što manje stvari koje smetaju pozornici.

Розспівуюся тихо, майже пошепки. Голос — це м'яз: різко навантажувати його перед виходом означає зіпсувати перші дві пісні.

Найдовші двадцять хвилин у житті. Я їх завжди проводжу спиною до дзеркала — інакше починаю поправляти те, чого ніхто не побачить.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Ogledalo sa svjetlima nije potrebno za ljepotu. Reći ću vam što ja radim u tih dvadeset minuta prije izlaska.

Вони слухають по п'ятдесят виступів за день. Знаєте, що їх будить? Не гучність. Тиха перша фраза.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

Найстрашніша тиша в житті співака — це не зал, а ці три секунди, поки вони переглядаються між собою.

Glavna greška koju početnici čine je držati ga daleko "kako bi izgledao lijepo". Zbog toga je glas tanak, a ne glasan.

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

Prva snimka, napravljena u kuhinji s posuđenim mikrofonom. Nemoguće za slušati, nemoguće za baciti.

Половина роботи — це зняти навушники й послухати без них. Динаміки брешуть менше.

Sto sekundi, jedan pokušaj, bez montaže. Tako zvuči u sobi.

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

Druga opcija je sporija. Ostavit ću obje - da vidimo kako se ista stvar mijenja.

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

Записую між холодильником і вікном. Акустика тут краща, ніж у кімнаті, — м'які меблі з'їдають звук.