Мирон

Ndaikatúi rekañy micrófono rapykuéri ko’ápe: pe salón oñeamplifica ijehegui. Primera vez che rekovépe, ahendu che ñe’ẽ tee pe muro opuesto-gui.

Asẽ peteĩ camiseta gris-pe pórke apensa vaʼerãmoʼã umi ao oĩvare ótro mbaʼépe. Sa’ivéva’erã umi mba’e ikatúva ointerferi escenario-pe.

Añepyrũ apurahéi kirirĩháme, haimete peteĩ susurro-pe. Pe ñe’ẽ ha’e peteĩ músculo: ñamohatãiterei peteĩ interpretación mboyve he’ise ñambyaiha umi mokõi purahéi tenondegua.

Umi veinte minuto ipukuvéva che rekovépe. Akóinte ahasa che jyva espejo gotyo - ndaupéichairamo añepyrũ amyatyrõ umi mba’e avave ndohechamo’ãiva.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Natekotevẽi peteĩ espého orekóva luz iporã hag̃ua. Amombe’úta peẽme mba’épa ajapo umi veinte minuto-pe asẽ mboyve.

Ohendu hikuái cincuenta actuación al día. ¿Reikuaápa mbaʼépa omombáy chupekuéra? Ndaha'éi pe volumen. Ha'e pe ñe'ẽjoaju peteĩha kirirĩháme.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

Pe kirirĩ oporomondýivéva peteĩ opurahéiva rekovépe ndaha’éi pe público, ha katu umi mbohapy segundo omaña aja ojuehe.

Pe javy principal umi oñepyrũva ojapóva ha’e ojoko mombyry “ojehecha porã haĝua”. Péicha pe ñe’ẽ ipire hũ, ndaha’éi hatã.

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

Peteĩha grabación, ojejapóva cocina-pe peteĩ micrófono ojeprestáva reheve. Ndaikatúi oñehendu, ndaikatúi oñemombo.

Половина роботи — це зняти навушники й послухати без них. Динаміки брешуть менше.

Сто секунд, один дубль, жодного монтажу. Так вона й звучить у кімнаті.

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

Другий варіант, повільніший. Лишаю обидва — хай буде видно, як змінюється те саме.

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

Записую між холодильником і вікном. Акустика тут краща, ніж у кімнаті, — м'які меблі з'їдають звук.