Мирон

Ovdje se ne možete sakriti iza mikrofona: dvorana se sama pojačava. Prvi put u životu čuo sam vlastiti glas sa suprotnog zida.

Izašao sam u sivoj majici jer bih razmišljao o odjeći u nečem drugom. Trebalo bi biti što manje stvari koje smetaju sceni.

Розспівуюся тихо, майже пошепки. Голос — це м'яз: різко навантажувати його перед виходом означає зіпсувати перші дві пісні.

Найдовші двадцять хвилин у житті. Я їх завжди проводжу спиною до дзеркала — інакше починаю поправляти те, чого ніхто не побачить.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Ogledalo sa svjetlima nije potrebno za ljepotu. Reći ću vam šta ja radim tih dvadeset minuta prije izlaska.

Slušaju pedeset predstava dnevno. Znate šta ih budi? Nije jačina zvuka. To je tiha prva rečenica.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

Найстрашніша тиша в житті співака — це не зал, а ці три секунди, поки вони переглядаються між собою.

Glavna greška koju početnici prave je da ga drže daleko „da bi izgledao lijepo“. Zbog toga glas postaje tanak, a ne glasan.

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

Prvi snimak, napravljen u kuhinji sa posuđenim mikrofonom. Nemoguće za slušanje, nemoguće za bacanje.

Половина роботи — це зняти навушники й послухати без них. Динаміки брешуть менше.

Sto sekundi, jedan snimak, bez montaže. Tako zvuči u prostoriji.

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

Другий варіант, повільніший. Лишаю обидва — хай буде видно, як змінюється те саме.

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

Snimam između frižidera i prozora. Akustika je ovdje bolja nego u sobi — tapacirani namještaj prigušuje zvuk.