Ганна

Дица ургъунго гьумер бихьулеб гьечӀо. Цин дица бицина сундул хӀакъалъулъ гьеб бугебали, хадуб, интерес бугезе, цӀарги бицина.

Читати вголос страшніше, ніж писати. Зате одразу чути, де в тексті провал.

Бакьулъ киб букӀаниги закладкаби ругеб лъабго жо. Ва дида жеги лъаларо дун гьезухъе тӀадвуссун вачӀинищали.

Нусгоабилеб гьумералда бугеб закладкаялъул магӀна ккола тӀехь битӀахъего гьенибго рехун тун букӀин. Дир лъабгояв вуго — лъабабилевги жидерго заманалъухъ балагьун чӀун вуго.

Я не пишу на полях і не загинаю сторінок. Натомість у мене коробка, і кожна закладка звідкись.

Верхнє світло вимикаю. Одна лампа — і кімната стає меншою, а книжка ближчою.

Я підкреслюю олівцем і повертаюся через рік. Найцікавіше — коли не розумієш, чому це підкреслила.

Двадцять хвилин до всього іншого. Читання після роботи майже ніколи не трапляється, а до — трапляється завжди.

Удома я мию посуд, а тут мене ніхто не чіпає. Найкраще читається там, де немає жодної домашньої справи.

Не найкращі в житті, а ті, до яких я вертаюся. Це різні списки, і другий чесніший.