Мирон

እዚህ ማይክሮፎን ጀርባ መደበቅ አትችልም፤ አዳራሹ ራሱን ያጎላል። በሕይወቴ ለመጀመሪያ ጊዜ ከተቃራኒው ግድግዳ የራሴን ድምፅ ሰማሁ።

ግራጫ ቲሸርት ለብሼ ወጣሁ ምክንያቱም በሌላ ነገር ስለ ልብስ አስቤ ነበር። በተቻለ መጠን መድረኩን የሚያስተጓጉሉ ጥቂት ነገሮች ሊኖሩ ይገባል።

Розспівуюся тихо, майже пошепки. Голос — це м'яз: різко навантажувати його перед виходом означає зіпсувати перші дві пісні.

Найдовші двадцять хвилин у житті. Я їх завжди проводжу спиною до дзеркала — інакше починаю поправляти те, чого ніхто не побачить.

Звідси видно чесну пропорцію: одна людина на сцені і сто, які прийшли послухати. Саме тому й страшно.

Дзеркало з лампами потрібне не для краси. Розповідаю, що я роблю в ці двадцять хвилин перед виходом.

Вони слухають по п'ятдесят виступів за день. Знаєте, що їх будить? Не гучність. Тиха перша фраза.

Вішак із костюмами, дзеркало і чашка холодної кави. Романтики нуль, і саме це найбільше подобається.

በአንድ ዘፋኝ ሕይወት ውስጥ እጅግ አስፈሪው ጸጥታ ተመልካቾችን ሳይሆን እርስ በእርሳቸው እየተያዩ ያሉትን ሶስት ሰከንዶች ነው።

ጀማሪዎች የሚያደርጉት ዋና ስህተት "ውብ እንዲመስል" አድርገው ማራቅ ነው። ይህም ድምፁን ቀጭን ያደርገዋል፣ ድምፁን ከፍ አድርጎ አይናገርም።

Трьох вистачає на половину пісень, які ви знаєте напам'ять. Решта — прикраси.

የመጀመሪያው ቅጂ፣ በኩሽና ውስጥ በተበደረ ማይክሮፎን የተሰራ። ለማዳመጥ የማይቻል፣ መጣል የማይቻል።

Половина роботи — це зняти навушники й послухати без них. Динаміки брешуть менше.

አንድ መቶ ሰከንዶች፣ አንድ ጊዜ ውሰድ፣ ምንም ማስተካከያ የለም። በክፍሉ ውስጥ የሚሰማው እንደዚህ ነው።

Найкращий дубль майже завжди другий. Перший — розігрів, третій — уже старання.

ሁለተኛው አማራጭ ቀርፋፋ ነው። ሁለቱንም እተወዋለሁ - ተመሳሳይ ነገር እንዴት እንደሚለወጥ እስቲ እንመልከት።

Пісні перевіряю на ходу. Якщо під неї не йдеться — значить, ритм ще не той.

በማቀዝቀዣው እና በመስኮቱ መካከል እቀዳለሁ። እዚህ ያለው የድምፅ ማጉያ ክፍል ከክፍሉ የተሻለ ነው - የተሸፈኑ የቤት እቃዎች ድምፁን ይበላሉ።